МЕНЮ

Банери

Статистика
Понедельник60
Вторник151
Среда117
Четверг94
Пятница92
Суббота101
Воскресенье105

Всего хитов:209
Было всего:46118
Рекорд:254



Сценарій засідання літературної студії «Сузір’я» на тему: «Рідний край у творчості поетів Приірпіння»

 

Сценарій засідання літературної студії  "Сузір´я” на тему:

"Рідний край

у творчості поетів Приірпіння”

Для учнів 7-11 класів

 

Автор сценарію: Тищенко Ірина Володимирівна,

класний керівник Ірпінської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5

 

Мета: закріпити та поглибити здобуті учнями знання про творчість поетів Приірпіння;  виховувати в учнів любов до рідного слова, повагу до української мови; розвивати інтерес до культурних здобутків рідного краю.

 

ХІД

Учитель: Девізом до нашого уроку слугуватимуть слова поета Дмитра         Луценка:

Живи, Ірпінь, Парнаса царство,

Куток тривожних муз і дум.

Недарма кажуть, що Ірпінь – це український Парнас. Судилось Ірпеню стати місцем натхнення для багатьох:  і хто не дякував йому, не вклонявся – такому звичайному, і водночас незвичайному! Вже й сам Ірпінь впізнав себе в живому слові тих, хто приходив до нього…

Напевно, не випадково у 1935 році на базі колишньої дачі київського фабриканта Соколова був відкритий республіканський Будинок творчості письменників. На мальовничому березі тихої річки Ірпінь привітно біліли його корпуси. Тут творили і виношували свої творчі задуми класики літератури П.Тичина, М. Бажан, О. Довженко, Ю. Яновський, А. Малишко, О. Вишня, В. Сосюра, П. Загребельний, Д. Павличко, О. Гончар.

Шумлять сосни, та не приглушають кроків багатьох-багатьох, хто жив, працював у нашому Будинку творчості в Ірпені…

Учень 1: Багато років жив тут М.Т. Рильський. Тут були створені класичні зразки глибокої інтимної лірики, що можуть прикрасити світову антологію позії ("Тобі одній”, "Димом котиться весна”, "Ніч колихала так яскраво”  та багато інших)

Учениця читає  уривок з вірша  "Андрію Малишку в полудень його віку”
Лягали смуги голубі

На пагорби рожеві,

У тихій радості – журбі

Вклонявся вечір дневі –

І огортала ніжна тінь

Поволі, а не зразу

Славетне селище ІРПІНЬ –

ПИСЬМЕННИЦЬКУ ОАЗУ.

Учень читає вірш Максима Рильського "Напис”

 

Максим Рильський

Напис

В моїм будиночку, в зеленім Ірпені,

Була поліція. Запроданці брудні

Творили над людьми нелюдську тут розправу,

Все глибше грузнучи в липучу твань криваву.

Їх пан в Німеччині, що хтів би цілий світ

Загородить в один колючий, ржавий дріт,

Навчив і посіпак, — тож круг мойого саду

Колючу і вони поставили ограду.

Як спомин про страшні, про зловорожі дні,

Не стерто напису у мене на стіні:

"Такого-то числа такого-то убито…”

Яку трагедію в тім написі відбито,

Хто був незнаний той, чи написав він сам,

На страту ідучи, прощавшися з життям.

Ту епітафію, чи друг його й товариш ,-

Не знати. Та ножем страшніше не удариш

У серце, як отим незграбним олівцем

Мене уражено!

Ми топчемо й женем

Сьогодні зграю злу. Услід за хазяями

Втікають зрадники гарячими шляхами

У прірву, де їх жде заслужений кінець.

І невідомий той, — можливо, що боєць,

Вояк заслужений, чи, може, комсомолець

З Ірпінських  затишків, чи київських околиць,-

В могилі десь лежить, і квітка польова

Могилу золотом пахучим облива…

Спи, брате дорогий, товаришу і сину!

Безсмертним будеш ти , бо вмер за Україну.

Твій напис глибоко ми в серці бережем,

Катів караючи залізом і вогнем!

На нашій вулиці настало, друже, свято!

Знов будем ми свій сад ретельно доглядати.

Жита посіємо по рідних облогах,

І твій шануючи безвісний, скромний прах,

Дерева молоді на цій землі посадим,

І обів”ємо дім веселим виноградом!

Учениця 1: "Володимир Сосюра дуже любив Ірпінь, — згадує його дружина Марія Гаврилівна, — то влітку, то взимку неодмінно відпочивав і працював в Ірпінському Будинку  творчості. Великий світ людської душі світиться  в його Ірпінських самоцвітах "День одсіяв”, "Райдуга на небі”, "Моя душа, як арфа золота”.

Учень читає вірш В. Сосюри

                                                 ***

День одсіяв і погаснув давно,

ніч навкруги волохата.

Дивиться місяць в розкрите вікно,

Мріями повна кімната…

Скільки в них щастя, привіту, тепла!

Ними я зорям молюся

І в їх тумані, мов цятка мала,

Піснею в небо тягнуся…

З нею я злився в жагуче одно,

Щоб полетіть над землею…

Дивиться місяць в одкрите вікно

З неба Вкраїни моєї…

Учень 2:      Андрій Малишко, рвійний, закоханий у динаміку життя, теж бував тут ще до війни. Один з його схвильованих акордів — ”Поїзди гудуть за Ірпінню” . Він казав: " В Ірпені гарно думається, гарно пишеться …”

З-під пера Андрія Малишка вийшли вірші, що склали збірки поезій "За синім морем”, "Весняна книга”, "Що записано мною”.

Учень читає вірш А.Малишка

***

За Ірпенем скриплять состави

Ключами довгими вночі

І мов живі зітхають трави

В землі на теплому плечі.

І колискова нива зжата

Були, — нагадує, — жнива,

І те, що в серці не почато

Не умира, а ожива.

Нехай скриплять важкі состави

І даль пливе у білий світ,

І літ нових нові заграви

Стоять біля моїх воріт.

Світи, зелений семафоре,

До дальніх станцій в ясності,

Де ти, життя моє суворе,

Завжди в путі, завжди в путі.

Звучить пісня "Про рушник”: музика Г. Майбороди, слова А. Малишка

Учениця 2: Павло Тичина   у липні 1936 року залишив нам малюнок "Моя кімната в Ірпені”. Зі щоденникового запису Павла Тичини:

Учень 3:         "Ще за кілька день до смерті Горького у Ірпені в своїй кімнаті якось глянув у вікно – а там каштани! Небо чисте! Аж серце стиснулось. Наче передчував, що хтось помре із тих, що тобі вони близькі і рідні. "Люди не вертаються”.

Люди не вертаються,

Слід їх тільки мріє…

А в вікні неначе

Листя серебріє.”

Учень 4:       Павло Загребельний  дуже любив Ірпінський Будинок творчості: "Згадуватиму Ірпінь, як згадував кохану дівчину", — писав він. Всі його історичні романи – "Диво”, "Первоміст”, "Євпраксія”, "Роксолана” створені в Ірпені.

Учениця 3: Олесь Гончар у листі до Ю. Смолича писав: "З любов´ю згадую Ірпінь: письменників, рибалок, річку, листя золоте, спориш, маленькі "хатки творчості”, велетня-діда і білявого хлопчика Купріяна, якому так не до вподоби його прекрасне квітчасте ім´я”.

Учитель:   Отже, наше місто дуже відоме на літературній карті України. Традицію поетів-класиків продовжують Ірпінські поети. Діти! На ваших партах знаходиться  книга наших видатних сучасників Олекси та Олександра  Ющенків "Поїзди гудуть за Ірпінню…”. Це видання є справжнім доробком у розвитку літератури. В книзі зібрані твори поетів і письменників, які жили, відпочивали і творили на Ірпінській щедрій землі.  Послухаємо виступи  учнів, які прочитають нам чудові  вірші Олекси Ющенка.

Учні читають вірші Олекси Ющенка

Ірпеня повітря поетичне,

Хто б це заперечити зумів?

Слово Рильського й Тичини вічно -

Музика і відблиски умів.

А якщо не вірите у слово

Віку нашого двадцятого співців,

В двадцять першім ви обов´язково

Пересвідчитесь, що спів їх не змілів.

Я лишаю вам чуття весняне -

З ним у двадцять перший доживать

Вас зустріне світло, що не в´яне,

Сяйво слів, мелодія суцвіть.

 

        Побачення з красою

Нечуйвітрове намисто

Сяє золотом з трави,

І горицвіт золотисто

Запалав. Ти їх не рви.

Сяють хай опісля тебе,

Зупиняють багатьох.

В гай ввійду – не видно неба!

Стихло мрійне "тьох” та "тьох”.

Ніколи тепер співати чародію солов´ю:

У турботах батько, мати –

Мають вже сім´ю свою.

Липи медом наостанку

Дихають — солодкий цвіт.

Зорі звечора до ранку

Не спочинуть скільки літ.

Тож присвічують дороги

І вузесенькі стежки.

Хто спізнився, без тривоги,

Щоб ішли в усі кутки.

І лисиці, і зайчата,

І колючі їжачки

Ранок будуть зустрічати

Миготливі світлячки.

З першим променем цикорій

При дорозі вмить сяйне.

У височині прозорій

Жайвір привіта мене.

Але я спізнився — динька

Вже коса. Покіс, як вірш.

Знай, від Кості Гордієнка

Не проснешся ти раніш!

На побачення з красою

Йду, що вік не відцвіта.

Нагородою з росою

Квітка сяє золота!

Учитель: Літературне життя Приірпіння продовжують сьогодні і поети- вчителі. Саме в нашій школі пише тексти до пісень  і плекає майбутніх поетів Мальцева Ірина Олександрівна – педагог, заступник директора з виховної роботи. У своїй творчості вона уславлює свій рідний край.

Виступ Мальцевої І.О. Учениця виконує пісню на слова  Мальцевої І.О.

Музика Сергія Коваленка.

КВІТИ БÁТЬКІВЩИНИ

Ось народилась дівчинка-дитинка.

Їй мати з рути, вересу, з верби

Спліта колиску. Квітами земними

Безсмертну душу дівчинці дає.

Приспів:

Роки, години, хвилини, миттєвості

Квітом земним заплету у вінок.

Росте дівча, всміхається до сонця.

Ляльки, книжки, ведмедики…Вона

Дівочу долю заплітає в коси,

Як та калина білим зацвіта.

Його зустріла, опалила цвітом,

Під білий вельон встала восени…

Літа минають. Ой, літа минають!..

Квітом ясним зростають дітлахи.

Зима на скронях снігом запорошить.

Життя минуло, як тече вода.

В вінку із квітів вже онука ходить

І власну долю у букет склада.

Учитель: Діти! Сьогодні нам з вами усміхнулася доля. До нас у гості завітала поетеса, творчість якої просто зачаровує своєю милозвучністю і красою. Її рядки щедро наділені багатством українського слова. Це Наталія Борисівна Рахманюк. Давайте запросимо її розповісти про творчу діяльність.

Виступ Рахманюк Н.Б.  Учень виконує її  вірш "Графська школа”.

            Графська школа

Кажуть, школа у Ворзелі п´ята

Графську кров в своїх жилах несе.

На теренах шляхів розіп´ятих

Важить слово її непросте.

Тут кувалися дні переможні,

І плекалася слава надій,

Незабутній Потєха примножив

Перемоги учительських мрій.

І пишаються всі, хто причетний

До вельможної долі її.

Побажати я хочу вам злету,

Ясночолі мої вчителі.

Рідна школа моя незрівнянна

Мій притулок талантів і муз!

Полинова зоря Валер´яна

Віднайшла свій в тобі виднокруг.

За талантами тчуться таланти,

За надіями слава зійде,

Кожен день тут уперто й завзято

Вчитель долю дитячу пряде.

Хай для вас рідна ворзельська школа

Світить графством високих думок,

Закарбує в історії слово

Все, що буде і все, що було.

Учитель:  Вже багато років працює літературно-театральна студія "Сузір´я”. До її складу входять поети-аматори, які вчилися або зараз вчаться в нашій школі. Ілюшенко Марія – вже визнана поетеса, її вірші друкувалися у Ірпінських друкованих виданнях. Сьогодні вона прочитає свої твори, присвячені рідному селищу.

Літній ранок

Ранок, як музика, лине в повітрі.

Прокинувся вітер, колише він віти,

І соловейко у гаї співає:

Всіх із днем Божим щиро вітає.

 

Сосни схитнулись, вклонились дуби,

Тихо шепочуть до мене: "Іди!

Йди до нас в гості, люба дитино!

Хай буде доброю світла ця днина…”

Я їм подяку тиху складаю:

"Так мені добре в рідному краї

Ці світанкові  мелодії чути,

Серцем ніколи їх не забути!”

Учитель: Члени студії "Сузір´я”, випускники школи, склали цілий цикл поезій про Ворзель — "Ворзельські сезони”.

                                  

Осінь

Осінь золотава до лісу з´явилась,

І одразу ж в лісі все перемінилось:

Вбралися дерева в шати та багрянці,

Закружляло листя у вальсовім танці.

Ось листок жовтенький,

Ось листок багряний,

Ось летить зелений,

Ну, а ось і тьмяний.

Фарбами у полі осінь малювала,

Золотила жито,

Трави колихала;

В небі летять птахи –

В вирій відлітають;

Змахують крилами,

В хмари поринають.

 

                            

                          Ворзель зимовий

 

В білій казці Ворзель мріє,

Не спить він, друзі, -

Він радіє!

-         З чого? – спитаєте мене.

-         З того, що скоро вже мине

Столітня тиша голосная,

Що пробудила вже від сна

Його високую свободу,

Любов до рідного народу,

І скоро вже прийде весна.

 

Учитель: Приірпіння – криниця натхнення. Працею і творчістю примножимо його мистецькі і духовні багатства.