МЕНЮ

Банери

Статистика
Понедельник200
Вторник186
Среда198
Четверг155
Пятница12
Суббота87
Воскресенье142

Всего хитов:86
Было всего:41116
Рекорд:235



Школа у 70-х — 90-х роках

 

Важливий кроком у вихованні підростаючого покоління стало відкриття у 1975 році музею Бойової Слави. Організатором і керівником музейної справи був Альошков Микола Олексійович (покійний), військо­вий керівник з НВП, майор запасу, учасник Великої Вітчизняної війни. На базі музею працював клуб «Подвиг», до якого входили вчителі та учні школи. В музеї проходили всі урочистості, лінійки піонерської дружини імені Ніни і Марії Білостоцьких.

Школа працювала як середня загальноосвітня, виконуючи завдання, які були поставлені перед освітянами.

В цей період директорами школи працювали:

з  1968 — 1972 рр. — Сніжко Микола Миколайович,

з  1972 — 1976 рр. — Постовий Віктор Григорович,

з 1976 — 1991 рр. — Кондратюк Любов Гаврилівна,

з  1991 року директором школи є Гусевик Володимир Степанович.

У 70-х роках збудовано приміщення шкільного тиру, обладнано навчальну площадку з військової підготовки юнаків.

Завдяки творчому підходу до справи вчителя російської мови та літератури Маринович Людмили Михайлівни, в школі створено у 80-х роках шкільну картинну (із репродукцій) галерею. Людмила Михайлівна разом з учнями плідно працювала в клубі «Палітра»: лекції, екскурсії вели учнів у світ живопису. Вчитель з великої букви — Полтко Галина Олександрівна у 70-х роках вела літературний гурток. За сумлінну працю, Галина Олександрівна нагороджена орденом «Знак Пошани», Грамотою Міністерства освіти УРСР.

Особливо відзначається робота директора школи Кондратюк Любов Гаврилівни та заступника з навчально — виховної роботи Биковець Галини Федорівни.

Ворзеляни з великою шаною та повагою відносяться до цих людей, з великою вдячністю їх згадують колеги, які працювали з ними.

Середня школа № 5 неодноразово займала призові місця ще в ра­дянській соціалістичній формі змагання, нагороджена пам’ятним прапором, який зберігається в шкільному музеї освіти.

З 1 вересня 1976 року власноруч Любов Гаврилівною Кондратюк датовано перший запис до книги Трудової Слави школи.

З 1976 — 1991рр. — щорічно відзначалась робота кожного вчителя.

У 70-х — 90-х роках учнівська молодь під керівництвом своїх вчителів продовжувала славну традицію минулих років – займалась пошуковою роботою з історії рідного краю. Створені альбоми з історії виникнення та розвитку санаторно-лікувальних закладів Ворзеля, підго­товлено та узагальнено пошуковий матеріал з історії Ворзельського хлібокомбінату, організації Ворзельського комбінату благоустрою.

Проголошення незалежності України внесло відповідні зміни в систе­му освіти: змінювалась державна символіка, на зміну піонерській організації у школі утворилась організація «Юні ворзеляни». 3 1991 року,1 вересня, на святі Першого дзвоника вперше внесено синьо-жовтий Прапор незалежної України. Оголосити внесення прапора України під звуки козацького маршу випала висока честь новопризначеному директору школи, тридцятирічному Гусевику Володимиру Степано­вичу.

Вносив прапор незалежної України учень десятого класу, онук завуча школи, Биковець Микола.

Через два роки, в 1993 році, коли школа відзначала 80 — річчя з часу заснування , школа отримала в подарунок Прапор школи від батька учня 10 класу Товстенка Валентина Васильовича. Прапор виготовляли на фабриці  художніх виробів у м. Києві.

Великою подією в історії школи стало відзначення 80-річчя з часу її заснування. З цієї нагоди в школі відбулась зустріч вчителів-ветеранів праці з педагогічним колективом, який очолив Гусевик В. С.

В 1993 році, завдяки наполегливій праці вчительки — методиста української мови та літератури Бурко Ольги Василівни, відкрито кімнату — світлицю Валер’яна Петровича Підмогильного. Через вісім років і знову таки завдячуючи наполегливості Ольги Василівни, за підтримкою директора школи Гусевика Володимира Степановича, вдалось відкрити меморіальну дошку (в школі) Валер’яну Підмогильному.

Плиту із чорного мармуру подарував підприємець Доманов Юрій Федорович, портрет Підмогильного виконав Вербовець Ігор Петрович.

До 80 — річчя з часу заснування школи учні провели велику пошу­кову роботу. Так зібрано та узагальнено матеріали: альбом «Рідній школі 80″, папка — альбом «. Директори школи № 5″, «Історія школи № 5″.

Школа живе в спогадах її учнів, а учні наповнюють змістом життя школи. З великою гордістю вчителі згадують своїх випускників. У дале­ких від нас тридцятих навчався Казіміренко Лев Андрійович, з першого і до десятого був відмінником у навчанні, активістом, піонервожатим, чотири роки був секретарем комсомольської організації школи, загинув на полях війни в 1943р році.

Ворзелянин Іванюк Олександр Григорович 1923 року народження, за­гинув під час оборони Сталінграда в грудні 1942 року, воював у складі 64 армії, похоронений на Мамаєвому кургані, його ім’я увіковічено на символічному мозаїчному прапорі — прапор № 34, перша колонка, 35 стрічка — в залі Воєнної Слави пам’ятника — ансамблю Героям Сталінграда.

Гордість селища і школи — Петро Петрович Остринський. Спортсмен, капітан збірної команди України з волейболу, на параолімпійських іграх в Атланті команда України зайняла перше місце.

Гордість школи — її випускник 1963 року — Гірко В’ячеслав Леонідович. Народився в 1946 році у селищі Ворзель в сім’ї залізнични­ків. Після закінчення навчання в СШ № 5, вступив до Київського державно­го університету               ім. Т. Г. Шевченка. У 20 років захистив кандидатську дисертацію з математики, в 33 роки захистив докторську дисертацію на тему «Теорія випадкових детермінантів». Викладав на факультеті математики та кібернетики в КДУ. Його праця — монографія «Теорія ви­падкових детермінантів» експонується в шкільному музеї освіти. Ни­ні професор проживає за кордоном.

Загорулько Валентин Миронович, доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу НАУ — наш випускник.

Учень школи, син репресованого в 1945 році директора школи Горака Володимира Мартиновича — Володимир Володимирович Горак — учень нашої школи (на жаль, покійний) — професор історії, багато років працював в Київській сільськогосподарській академії — сьогодні це НАУ.

Вся сім’я Гораків — Володимир Мартинович, Ольга Гаврилівна — вчителювали в СШ № 14, їх сини — Володимир та Сергій навчались у нашій школі.