МЕНЮ

Банери

Статистика
Понедельник141
Вторник151
Среда117
Четверг94
Пятница92
Суббота20
Воскресенье130

Всего хитов:56
Было всего:45872
Рекорд:254



Блог Тищенко Ірини Володимирівни

 

 Учитель-методист української мови та літератури,

вищої кваліфікаційної категорії

 

 Ірина Тищенко Зі збірки «Моя маленька Батьківщино...»

Аристократе сивий, Ворзелю столітній

Аристократе сивий, Ворзелю столітній,

Ти - як природа - вічний і простий;

Нема тобі аналогів у світі

У витонченій пишності краси.

Коли ж від тебе, друже, відлітала

В краї далеких екзотичних снів,

Завжди в уяві твій портрет писала

Під музику чужих мені дощів.

Доволі налітавшись, поверталась

До рідних і жаданих берегів.

Від одісей спочивши, намагалась

Поринути у спокій твій святий.

Лише тобі, о Ворзель, довіряю

Реанімацію зболілих почуттів,

В тобі наснагу та енергію черпаю

И не прагну більше екзотичних снів.

 

  Сьогодні мало хто сумнівається, що творчість - це надійний резерв життєвої активності, захопленості.

  Протягом двадцяти двох років я працюю у ворзельській школі. За цей доволі тривалий період я і мої вихованці міцно здружилися зі світом української поезії та театру. Ідея створення літературно-театральної студії «Сузір’я» на базі класів, де я викладаю мову та літературу, виникла ще на зорі моєї педагогічної діяльності. А річ полягає в тім, що я сама є нащадком театральної родини. Мій прадідусь по батьковій лінії, Іван Олександрович Мар'яненко, рідний племінник «батька українського театру» Марка Лукича Кропивницького, прослужив рідному українському театрові все своє життя. Актор, режисер, письменник і педагог, він став для мене взірцем максимальної реалізації власного творчого потенціалу. Слідуючи прикладу цієї багатогранної особистості, я перенесла своє захоплення театром та художнім поетичним словом у власну педагогічну діяльність.